Свято-Іоанно-Предтеченський чоловічий монастир
Монастир розташований неподалік від села Бедевля, на пагорбі, з якого відкривається чудовий краєвид на Тячів і околиці. Історія заснування Свято-Іоанно-Предтеченського чоловічого монастиря свідчить про те, що він був відкритий трудами і стараннями ієромонаха Боголіпа (Церковника). Після Першої Світової війни о.Боголіп, у сані ієромонаха, повернувся з Росії у с.Бедевлю, де його було призначено сільським священиком.
Через декілька років після цього жителі с.Дубового, разом зі своїм настоятелем храму ієромонахом Миколаєм (Мадяром), вирішили відкрити у своєму селі чоловічий монастир. Отець Боголіп схвалив цю ідею та отримав від архієпископа Савватія благословення на будівництво, яке ропочалось у 1925 році. До осені наступного 1926 р. було збудовано невеличку церкву, яку освятив владика Савватій. У 1927 р. був збудований дерев’яний корпус на 14 келій та господарчі приміщення.
Отець Боголіп звернувся до нового правлячого архієрея єпископа Дамаскіна з проханням звільнити його з посади настоятеля приходського храму в с.Бедевля та зарахувати його в число братії скита у Дубовому. Але владика звелів перевести скит із Дубового в Бедевлю і благословив ієром. Боголіпу шукати в Бедевлі місце під майбутній монастир. Таке місце було знайдене за два кілометри на північний захід від села, в урочищі “Горби”. До 1928 р. на вибраному місці було споруджено невеличкий житловий будинок, в якому розміщалися келії та домова церква, після чого всі насельники скита у Дубовому були переселені в монастир у Бедевлю.
У 1940 р., з благословіння єпископа Володимира, архімандрит Боголіп разом з ієромонахом Інокентієм (Чопиком) перевезли з Дубового монастирський храм. Також було збудовано ще один житловий корпус для братії, котрих на той час налічувалось 12 чоловік.
У післявоєнні роки, 1955 року, з допомогою державної влади, монастир у Бедевлі було реформовано з чоловічого на жіночий – монахів розіслано по парафіях, а туди поселили черниць. 1963 року владними структурами монастир, як і багато інших, було закрито. Лише восени 1991 р., трудами колишньої насельниці монахині Віри (Молнар) цей монастир було знову відкрито як жіночий.
Весною 1992 р., з благословення правлячого архієрея єпископа Євфимія (Шутака), було вирішено відкрити у Тячівському районі чоловічий монастир. І в 3-тю неділю по П’ятдесятниці з Свято-Троїцького чоловічого монастиря м.Хуст-Городилово в Бедевлю було направлено п’ятеро насельників (ієром. Іов (Стець), ієром.Симеон (Голубка), ієродияк.Митрофан (Шимон), та двох послушників). Того ж року, рішенням Священного Синоду УПЦ, намісником монастиря було затверджено ієром. Іова (Стеця). У 1992 році на свято Усікновення глави Іоанна Хрестителя єпископ Євфимій освятив фундамент під велику церкву в ім’я хрестителя Господнього Іоанна. Восени 1993 р. було розпочато будівництво, а на свято Різдва Іоанна Предтечі 1994 р., єпископом Євфимієм був освячений престол і церква на честь Почаївської ікони Божої Матері.
1995 року почали зводити куполи великого храму, і перша Божественна літургія, яку очолив єпископ Агапіт (Бевцик), була відслужена в 1999 р. в день пам’яті Усікновення глави Іоанна Хрестителя. А 5 серпня 2001 року, на свято Почаївської ікони Божої Матері, єпископ Хустський і Виноградівський Іоанн (Сіопко) освятив престол і великий храм в ім’я Іоанна Хрестителя.
У монастирі знаходяться шановані благодатні ікони: “Почаївська”, “Всіх скорботних Радість”, св.мч. Трифона, Іоанна Хрестителя зі святими мощами тощо.
